Поїхав на заробітки та зник безвісти: чому за кордоном зникають українці

Чи не щодня ми чуємо про зникнення українців, які переїхали жити за кордон. Переважно вони вирушають на заробітки до Польщі, Чехії та Німеччини і згодом перестають виходити на зв’язок. Місцеві копи стверджують, що після отримання інформації про зникнення поліція одразу розпочинає пошуки. Родичі кажуть, що правоохоронці намагаються якнайшвидше закрити справу, навіть якщо людину так і не знайшли.

Чому за кордоном зникають українці та які ризики існують для наших співвітчизників-заробітчан – розбиралося Новини.LIVE.

Читайте також: "Вставав о третій годині ночі, щоб встигнути на зміну" –  як живуть українські заробітчани в Європі

19 місяців пошуків

У Польщі півтора року тому зник 23-річний українець і весь цей час його шукають. Владислав Щур вийшов із нічного клубу та зник безвісти. Українець легально працював у Польщі протягом шести років. Він займався маркетингом. За день до зникнення, 12 червня, він із друзями відпочивав у кафе. А близько 22:00 приєднався до іншої компанії та пішов у нічний клуб. Друзі Владислава не знають, куди зник їхній друг. На місці в барі залишилися особисті речі – документи, телефон та гроші.

"Ми були впевнені, що сина затримала поліція, тому що нам повідомили, що його немає в жодному районі, ні в лікарнях, ні в морзі. Ми терміново поїхали на машині до Польщі, була пандемія, нікого не пускали, ми стояли 16 годин на кордоні і все ж дісталися туди. Потім ми дізналися, що є якесь відео з віддаленого острова, на якому видно, що людина підходить до річки та стрибає у воду", – каже мати зниклого Ірина Щур.

Проте зрозуміти, хто саме стрибає у воду, було неможливо через погану якість відео. А утопленика копи не знайшли й досі. Тим часом вже 1 березня 2021 року польська поліція закрила справу.

"Туманні обставини зникнення здивували з першого дня: знайомі, які були поруч, нічого не пам'ятали, а в закладі, в якому син знаходився – нічого не знали про те, що сталося. Але чим далі ми просувалися, тим питань ставало дедалі більше: прокуратура, втративши найдорожчий час, не зібрала важливу інформацію, не допитала вчасно всіх свідків, не проаналізувала відповідність даних показань із реальними фактами, затягувала процес протягом 9 місяців, а потім закрила кримінальну справу. І навіть після рішення суду, відновивши кримінальне провадження, ми назавжди втратили доступ до деяких важливих відомостей, оскільки через деякий час вони вже недоступні", – додає мама зниклого хлопця.

У справі про зникнення хлопця дуже багато питань. Місцеві ЗМІ писали, що на березі знайшли взуття Владислава Щура. Але його батькам його так і не показали. Поліція лише надала шматочок відео, де парубок виходить з бару, далі відео зникає, а за ним – ще шматок відео, де невідомий стрибає у воду.

Хлопця шукають вже 19 місяців, але надія батьків на те, що сина вдасться знайти живим, нікуди не зникла. Вони чекають на результати перевірок, щоб виключити версію про те, що Владислав Щур потонув.

Поїхали на заробітки і не повернулися

Ще одна наша землячка зникла у Німеччині. Жителька Прикарпаття Марія Лохманюк ще в жовтні 2020 року виїхала до Німеччини у місто Штутгарт працювати на заводі з виготовлення дитячого харчування і потім перестала виходити на зв'язок.

У грудні також стало відомо про зникнення 25-річного українця у Польщі. Житель Волинської області Богдан Савоник виїхав туди на заробітки ще наприкінці квітня. Як зазначила його знайома Людмила Ковальська, востаннє хлопець виходив на зв'язок у липні з міста Торунь. Після цього рідні більше не могли додзвонитися до трудового мігранта.

"Останнього разу телефонував 15 липня. Місцезнаходження хлопця невідоме, телефон недоступний", – зауважила жінка.

Точної інформації про місце зникнення чоловіка поки немає, пошуки поки що не принесли результатів.

Трохи згодом у Facebook-спільноті з пошуку зниклих за кордоном українців з’явилася інформація і про розшук 21-річного хлопця Станіслава Линчука. Він не повернувся ні в Україну, ні на орендовану квартиру в Польщі. На зв'язок із сім'єю Станіслав перестав виходити 27 грудня.

Щомісяця зникає як мінімум 8 заробітчан

Із запровадженням безвізу дедалі більше українців рушили на заробітки до європейських країн. Працюють переважно на фабриках і заводах, а також на касах супермаркетів, на АЗС і на будівництвах.

Зі збільшенням кількості тих, хто виїжджає за кордон, зростає й інша цифра, що лякає – зниклі безвісти за кордоном. Пости про розшук наших співвітчизників з’являються в тематичних групах у соцмережах чи не щодня.

"Офіційної статистики, скільки українців зникає за кордоном, немає, або її ретельно приховують від громадськості. Цифри, про які кажуть волонтери – 3 000-5 000 зниклих щороку. Але не завжди це пов'язано з якоюсь трагедією, нещасним випадком, смертю. За нашими даними, дедалі частіше люди зникають свідомо і їх в майбутньому знаходять. Причини можуть бути різні, серед розповсюджених – погані стосунки з близькими, втрата роботи, депресія, кредити та борги. Вони не бачать виходу із ситуації і вирішують зникнути. Багато історій, коли чоловіки або жінки тікають від своїх родин, заводять нові сторінки в соцмережах, змінюють дані про себе і не хочуть більше підтримувати зв’язки з рідними, але за 2-3 роки з’являються, пишуть СМС: “Зі мною все добре” і знову зникають", – розповіла соціологиня та психологиня, а також волонтерка, яка надає підтримку іноземцям в Польщі, Ксенія Новак.

Якщо зниклу людину знайшли, про її місцеперебування родичам повідомляється лише за її згодою. Якщо факту злочину не встановлено, поліція припиняє пошуки.

Як показує практика, неважко знайти людину, якщо вона працює легально. Тому понад 80% зниклих, каже дівчина, вдається знайти за тиждень-два або за кілька місяців. Складнощі починаються, коли з'ясовується, що на заробітки поїхав нелегал.

"Багато хто приїжджає в нікуди – на підроблені запрошення, і сподіваються знайти роботу вже на місці. Як наслідок – роботодавці у них часто виявляються людьми поза законом, а сам працівник може сильно постраждати. Жити заробітчанам майже в будь-якій з країн – важко психологічно. Умови стали гіршими, вони часто живуть у сараях, їх не годують. Вони зазнають фізичного та морального насильства: роботодавець тримає їх під замком, залякує та шантажує. На жаль, історії про трудове та сексуальне рабство досі трапляються", – додає волонтерка.

До речі, і про техніку безпеки європейські роботодавці часто забувають. Згадати лише трагедію, яка сталася 22 липня 2020 року в Польщі, коли помер український гастарбайтер. 31-річний заробітчанин працював на автонавантажувачі. Під час навантаження добрив мішок звалився з укладача на заробітчанина з двометрової висоти. А трохи раніше неподалік міста Вонгровець у Великопольському воєводстві знайшли тіло українського працівника Василя Чорнея. Коли Чорнею стало погано, його роботодавець заборонила викликати "швидку" та відвезла чоловіка до лісу. Ось вам і зникнення українця.

Багато експертів у галузі криміналістики будують свої здогадки, куди поділися всі ці люди, які зникли 1, 3, 5, 8 років тому і так і не знайшлися. На жаль, найчастіше їхні припущення пов'язані з міжнародною работоргівлею та підпільною трансплантацією донорських органів.

Також буває, що громадяни набирають кредитів та ховаються, а їхні родичі турбуються. Вони вважаються безвісти зниклими та поповнюють статистику. Але що означає статистика в порівнянні з тими почуттями сім'ї, члени якої ніяк не можуть вийти на зв'язок із своїми близькими?

Пошук зниклого

Рідні та друзі зазвичай не знають причини зникнення людини. Постраждав він у ДТП або вирішив від усіх відпочити – у будь-якому разі треба шукати, а вже потім з'ясовувати причину. Експерт з правоохоронної діяльності Денис Амбросієнко розповів детальніше про процедуру пошуку зниклої людини, яка вирушила за кордон.

"Спочатку родичі зв'язуються з посольством чи консульством України, а також звертаються до посольства чи консульства тієї країни, в якій зникла людина. Родичі пишуть заяву за місцем проживання, українські правоохоронці заводять оперативно-розшукову справу, оголошують зниклого в міждержавний розшук. Якщо зникнення сталося у країнах ближнього зарубіжжя – аналогічні розшукові справи будуть заведені і там, детективи працюватимуть спільно, передаючи один одному актуальні дані. Якщо ж людина зникла у Західній Європі чи інших континентах, то пошуками займатиметься Інтерпол. Якщо людину не можуть знайти більше тижня, родичі можуть звернутися до дипломатів, надіслати депутатські запити про безвісти зниклого, запити до польських адвокатів. Родичі нерідко звертаються до президента Польщі за допомогою активувати пошуки", – каже фахівець.

Європейські копи під час пошуків використовують записи з камер відеоспостереження, дрони чи іншу спецтехніку, все залежить від конкретного випадку. Найважливіше в кожній операції – інформація, розповідає майбутній поліцейський, який навчається в Чехії, Ярослав Білецький. Чим раніше поліції стане відомо про зникнення людини і про те, що така поведінка для неї не характерна, тим краще.

"Фахівці збирають якнайбільше інформації про зниклу людину та її вчинки. Вони спілкуються з сім'єю, з друзями і знайомими, з'ясовують, як людина себе поводила, з ким вона спілкується, якими соціальними мережами користується, які у неї звички та слабкості, які можуть становити для неї загрозу. На основі цієї інформації вони створюють портрет зниклого і припускають, як він міг себе повести і з якого місця розпочати його пошуки", – каже українець.

За словами родичів зниклих українців, не завжди місцева влада і поліція належним чином реагують на зникнення громадян чужої країни. У більшості випадків близькі опиняються в повній розгубленості, не знаючи, куди звернутися за допомогою за кордоном. Тому їм доводиться користуватися послугами приватних детективів. Це коштує недешево, але часто є набагато ефективнішим. Вони гарантують, що пошукова операція починається вже в день звернення до детективної агенції. Фахівці підключають зарубіжних колег, поліцію, ЗМІ, волонтерів та своєчасно виключають основні негативні версії зникнення – кримінал, нещасні випадки і загибель.