"Ми зрозуміли, що треба підтримувати українців морально": Наталія Приходько про волонтерську діяльність та допомогу ЗСУ

З початку повномасштабної війни українці почали активно допомагати один одному, що дало змогу вистояти перші дні агресії. Зараз багато функцій виконує держава, та попри це волонтерська допомога є вкрай актуальною для внутріышніх переселенців, військових, а також тих, хто втратив житло чи родину. Як працюють волонтери та благодійники з 24 лютого розповіла в інтерв’ю Новини.LIVE волонтерка Фонду Вадима Столара Наталія Приходько.

Напрямки діяльності фонду

— Ви керуєте Фондом Вадима Столара, розкажіть про свою волонтерську діяльність?

— Для багатьох українців 24 лютого стало значним викликом: об'єднатися і протистояти страшній війні. І зрозуміло, що наш благодійний фонд і волонтери, які в ньому працювали на той момент, не стали виключенням. Ми згуртувалися і почали опановувати нові таланти й нові знання, про які ми навіть не підозрювали.

З початку повномасштабної війни фонд відповідав на виклики, які на той час були у суспільстві та державі. Спершу це було гаряче харчування, якщо згадати кінець лютого початок березня — була велика потреба в забезпеченні продуктами, треба було нагодувати військових, пенсіонерів і всіх людей, хто потребував допомоги. Ми знайшли кухарів, поїхали на закупку товарів, і так почалася активна допомога населенню та Збройним силам України.

— Як ще змінилася робота фонду після 24 лютого?

— Робота змінилася докорінно. Ми почали розбиратися в захистах бронежилетів, які вони бувають. Ми почали розбиратися, які продуктові набори краще купувати для населення. Ми почали розробляти соціальні проєкти, які допомагають українцям. У нас не було в команді професійних військових чи професійних медиків, проте ми почали самі опановувати різні знання, розбиратися у всіх деталях та думати як краще підтримати державу та суспільство у цей складний для нас всіх час.

— Яким регіонам надає допомогу Фонд Вадима Столара?

— У нас є пріоритетні напрямки, але намагаємося допомагати всім. На початку це була Київська область, особливо ті села, які були під окупацією і потребували допомоги. Ми збирали продуктові набори й медикаменти, та відправляли їх туди.

Зараз допомагаємо по всіх областях вимушено переміщеним особам. Багато переселенців, наприклад, з Луганщини переселилися в Рівненську область. Люди втратили житло, роботу, деякі — сенс життя. Хочеться підтримати їх та їхні сім’ї. Ми їздимо і в Донецьк, і в Харківську область, які по декілька разів на день обстрілюються ворожими ракетами.

Ми відвідуємо всі регіони України й намагаємося закрити потреби людей. Це і Суми, і Черкаси, і Вінниця, і Житомир. Географія діяльності фонду надзвичайно широка і відповідає на ті запити, які до нас надходять від суспільства.

— Чи надає фонд медичну допомогу?

— Медична допомога — це один основних напрямків діяльності фонду. Особливо на початку повномасштабного вторгнення, коли були величезні черги в аптеках, ми закуповували медикаменти та різні медичні засоби, й роздавали їх населенню та відправляли до ЗСУ. На початку літа ми їздили в Курахове у медичний шпиталь, ми привозили все — від ліків до побутових речей: спортивні костюми, взуття, білизну. Ми навчилися справлятися з різними запитами.

— Як надходять запити, ви шукаєте людей, яким потрібна допомога чи навпаки?

— Ми не сидимо і не чекаємо. Ми самі шукаємо, кому потрібна допомога, створюємо проєкти та програми з підтримки населення. Також часто і до нас звертаються люди, особливо вимушено переміщені особи, військові частини, підрозділи територіальної оборони. Ми шукаємо де та чим можемо допомогти. Люди бачать, що ми допомагаємо і самі звертаються до нас.

— Яку допомогу фонд надає Збройним силам України?

— В допомозі Збройним силам України ми зосередилися по декількох напрямках. Спочатку — це було гаряче харчування, потім — це форма та амуніція, різне спорядження, дрони, в яких ми також змогли розібратися.

Це і бронемашини, машини для евакуації поранених з поля бою, позашляховики. Ми передаємо спеціально оснащені автомобілі. Ми передали понад 100 одиниць квадрокоптерів та тепловізорів, понад 25 тисяч одиниць спорядження для військових. Чим більше ми всі будемо допомагати нашим Збройним силам, тим швидше буде перемога нашої держави.

— Які ще авто передаєте на фронт?

— Ми передали в кінці літа п’ять бронеавто марки Land Rover. Ми довго їх шукали, потім чекали, через те, що вони броньовані був складніший шлях їх придбання та транспортування в Україну, але ми раді, що змогли передати їх спецпідрозділу ССО. Я рада, що ці якісні авто допоможуть нашим військовим зберегти життя.

Крім цього, у липні, ми передали спеціалізовані автомобілі для надання першої домедичної допомоги при евакуації з поля бою. Часто нам військові надсилають відео із Запорізького військового шпиталю, з військових частини, де ці авто зараз працюють на благо нашої країни. Ми пишаємося, що маємо змогу допомагати військовим.

Психологічна допомога

— Через війну люди в Україні часто переживають різні емоційно-депресивні стани. Як працює проєкт "Відновись" та як допомагає психологічно подолати наслідки війни?

— В процесі спілкування з людьми ми зрозуміли, що їм потрібна допомога не лише матеріальна, а й соціальна. Багато людей потребують психологічної допомоги. Сім'ї, які втратили житло, близьких людей — мають складний емоційний стан. Нам хочеться підтримати такі родини, тому створили напрямок роботи з психологічної реабілітації.

Соціальний проєкт "Відновись" спрямований на родини, де загинув член сім'ї на фронті або людей, які повністю втратили житло. Вже було реалізовано два етапи. Перший — у Буковелі. Психологічне відновлення пройшли понад 200 сімей. Другий етап провели у Закарпатті, також близько 200 сімей пройшли психологічну реабілітацію.

Я бачила очі дітей та вдячність мам, яким ми змогли допомогти. Вони дякували за те, що змогли виспатися і відпочили від постійних повітряних тривог. Діти танцювали, бігали, ліпили, їздили на екскурсії. Здавалося робили банальні речі, але зараз у війну для них — це було дуже корисно. Хочеться, щоб діти більше посміхалися, і, хоч трішки подарувати їм дитинства.

Працювала велика команда психологів, аніматорів, екскурсоводів. Ми не повернемо їм мирне життя, але зможемо подарувати друге дихання, щоб матері своїм позитивним прикладом показували дітям, що життя продовжується.

Діти — це наше майбутнє, якщо діти будуть морально пригнічені, то й майбутнє буде під великим питанням.

— Скільки сімей вже пройшли психологічну реабілітацію?

— Понад 400 сімей вже пройшли реабілітацію, і ми продовжуємо організовувати такі проєкти, тому що ми бачимо величезну потребу в психологічній допомозі.

— Ви стежите за цими сім’ями після проходження програми через місяць-два?

— Ми бачимо, що сім’ї продовжили спілкуватись у соціальних мережах, у різних групах. У кожного своє життя і свій клопіт, але сім’ї підтримують зв'язок, вітають із днем народження. Це певна риса, притаманна українському народу, яка нас відрізняє від інших, — що ми можемо об’єднуватися в складні часи і ладні віддати останнє, щоб підтримати один одного. В цьому наша унікальність.

— Які плани у фонду на майбутнє?

— Ми зрозуміли, що треба підтримувати українців морально, тому у нас багато соціальних проєктів. Один із них — "Спорт на районі", який ми запустили на території міста Києва. Ми знайшли класних тренерів, зібрали жителів міста, які хочуть займатися спортом, і організували тренування на свіжому повітрі. Навіть в погану погоду на тренування приходять по 30-40 людей. Такі групи організовані в кожному районі Києва, і це безплатно. Зараз ми працюємо над трансформацією цього проєкту в онлайн форму, бо взимку тренуватися на вулиці буде холодно.

— З яких видів спорту ці тренування?

— Це загальна підготовка для укріплення спортивного духу. Людина може зайти на наші сторінки в соцмережах або на сайт Фонду Вадима Столара, і там є вся інформація, як доєднатися до тренувань.

— Які ще цікаві проєкти започатковані фондом?

— У Києві близько 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб, і зрозуміло, що людям треба адаптуватися, тому ми проводили майстер-класи патріотичного спрямування. Також у Київській області ми створили футбольну команду з дітей 7-10 років. Знайшли професійного тренера, розмістили оголошення і набрали в команду дітей, сім’ї яких вимушеноі були покинути домівки. Це діти з Харківщини, Донеччини, Луганщини та інших регіонів. Фонд закупив спорядження та форму й організував турнір. Ми й надалі плануємо підтримувати цих дітей.

— Чи є у фонду освітні навчальні проєкти?

— Так, ми запустили курси з вивчення української мови. Багато людей, навіть ті, які ніколи не розмовляли українською, почали вивчати й розмовляти виключно рідною мовою. Це один із запитів суспільства —– після пережитого душа до російськоїго не лежить, і люди намагаються викорінити її зі свого повсякденного життя. Ми хочемо підтримати людей, які зайняли таку принципову позицію. Зараз ми думаємо, як масштабувати ці курси аби більше людей мали змогу долучитися до них.

Законотворча діяльність та сім'я

— Ви народна депутатка, над якими законопроєктами працюєте зараз?

— Зараз всі законопроєкти, всіх депутатів спрямовані на перемогу, на підтримку військових, а також населення. Розкажу про основні, які я особисто зареєструвала. Законопроєкт, який стосується пільгових можливостей внутрішньо переміщених осіб, аби ті могли безоплатно користуватися міжміським чи міським громадським транспортом.

Також є законопроєкт щодо звільнення від судового збору військовослужбовців, вимушено переміщених осіб або родин, які втратили члена родини на війні. Зараз дуже дороге життя і це буде важлива допомога.

Зареєстровано законопроєкт аби звільнити від податків та зборів при купівлі житла військовослужбовців, вимушено переміщених осіб або родин, які втратили члена родини на війні.

— Ви мати трьох дітей, як ви пояснюєте їм, що йде війна?

— Мої діти знають, що йде війна — росія напала на Україну. Найголовніше — це говорити правду. А також показувати своїм прикладом, як завжди мати активну позицію й не опускати голову. У всіх наших дітей важке дитинство: війна, пандемія. Вони розвинуті не за роками. Тому головне — постійно все їм розповідати. Я намагаюся все їм пояснювати. Виховую дітей у довірі — так виховували мене.

— Україна майбутнього — яка вона для вас?

— Я уявляю собі сонячний день з голубим небом, і багато усміхнених дітей бігають на площі. Хочу, щоб наша держава була сильною країною з успішною економікою. Перемога близько, а після доведеться багато працювати, відбудовувати, створювати робочі місця.

Фото: Олег Переверзєв / Новини.LIVE