Фальшиві діагнози, дорогі довідки і роки очікування: чому треба запастися грошима і терпінням при усиновленні дитини

В Україні понад 6 тисяч дітей-сиріт перебуває у інтернатних установах. Ще понад 9 тисяч живуть у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. Здавалося б, основна місія держави – забезпечити їх усиновлення та опіку. Однак цей складний процес українські батьки переважно проходять самостійно. Вони наголошують, що через низку бюрократичних і корупційних проблем процес усиновлення може розтягнутися на кілька років.

Новини.LIVE дізнавалося, який шлях проходять батьки, коли забирають дитину до сім'ї, і чому при усиновленні фахівці радять запастися терпінням і грошима.

Читайте також: Харків’янка тримала своїх дітей без їжі та у брудних умовах

Усиновлення – непроста місія

Щорічно в Україні трохи більше як 2 тисячі дітей-сиріт знаходять сім’ю. При цьому мрія про усиновлення руйнується ще у тисячі родин через велику кількість проблем у цій системі. 

Вікторія і Сергій Лапчевські одружилися 7 років тому. Там сталося, що пара не може мати своїх дітей, і півтора року тому замислились над усиновленням. Тоді в службі у справах дітей їм сказали шукати дитину самостійно. При цьому, незважаючи на те, що вони з Одеси, взяти дитину в свою родину вони могли з будь-якого регіону України. Але коли пара звернулася до працівників інтернатів Києва і Львова, їм сказали, що у них є свої черги з місцевих батьків. Тоді вони вирішили шукати дитину з Одещини, але на державному сайті натрапили на 1-річну Юлю з Миколаєва. До слова, черги на дітей в цьому місті майже не було. 

Майбутні батьки розповідають, що одним із найважчих кроків було наважитися усиновити дитину, яка має певні хронічні відхилення. Але подружжя вирішило не вірити тому, що написано в медичній карті дитини, а зробити додаткове медичне обстеження. Маленька Юлія і справді має вади розвитку, але серед 5 діагнозів у неї підтвердився тільки один. Лікарі, які обстежували маленьку, запевнили, що ситуація некритична. Дівчинці точно буде легше, коли вона виховуватиметься у повноцінній родині, в любові і піклуванні.  

За словами жінки, весь процес усиновлення для них уявлявся просто: звертаєшся до служби у справах дітей, знаходиш дитину, збираєш всі документи, проходиш курси для опікунів та усиновлювачів та зрештою отримуєш дозвіл від суду. Але вже більше ніж пів року вони лише безрезультатно бігають по різних кабінетах. 

"Щойно ми побачили Юлю у базі дітей-сиріт, ми відразу вирушили до Миколаєва, щоб з нею познайомитися і дізнатися все про процес усиновлення. Перший місяць у нас пішов на те, щоб зібрати пакет документів. Основні папери – це документ про несудимість із МВС та довідка про психічний та фізичний стан здоров'я батьків. Тоді був локдаун, потрапити кудись було майже неможливо, а час роботи всіх служб збігався з нашим графіком роботи. Ми взяли відпустку, бо нам уже було незручно відпрошуватися посередині робочого дня або просити вихідні у розпал тижня. Увесь час ми фактично сиділи в різних чергах по всьому місту. Кожна довідка має свій термін: тільки одержуєш одні документи, як інші втрачають чинність", – розповіла Вікторія Лапчевська. 

На думку, сподіваємося, майбутнього батька Юлії Сергія Лапчевського, інтернати навмисно затягують процес оформлення документів, бо хочуть заробити грошей на батьках, які стали заручниками ситуації. 

"Проблеми виникають через те, що переважно діти не мають статусу сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. Для отримання цього статусу працівники служби у справах дітей мають зібрати на дитину необхідні пакети документів. Це триває дуже довго. В нашому випадку – 3 місяці. Після цього ми подали письмову заяву та певні документи до служби у справах дітей за місцем проживання, пройшли спеціальне навчання, з нами провели співбесіди, прийшли в нашу квартиру, щоб перевірити житлові умови. Врешті заява про усиновлення подається до суду за місцем проживання дитини. Можна зробити все швидше, але треба певним людям занести гроші у кабінет. І ми не можемо їх засуджувати – за таку мізерну зарплату представники соціальних служб абсолютно не хочуть працювати", – констатує чоловік. 

Одного разу на шляху подружжя до усиновлення виникла перешкода. Директорка центру у справах дітей зателефонувала Вікторії і сказала, що на усиновлення маленької Юлії претендує ще одна пара, в яких дуже швидко виходить зібрати необхідні документи. Однак подружжю вдалося "вмовити" керівника затримати дівчинку до моменту, поки родина не закінчить збір всіх паперів. У який спосіб – таємницю Сергій і Вікторія вирішили не розкривати.

Зараз подружжя чекає на рішення суду. Тільки тоді вони зможуть ближче познайомитися зі своєю названою донечкою і забрати її, нарешті, додому.

Читайте також: "Дочка сама захотіла допомогти мамі" – як дітей виховують жебраками та як можна з цим боротися

Бюрократичний хаос – які причини?

За словами сімейного адвоката Юрія Канікаєва, перевірка майбутніх батьків необхідна для того, щоб дитина опинилася у благополучній родині. Батьки повинні відповідати наступним критеріям: не перебувати на обліку або проходити лікування в наркологічному та психоневрологічному диспансері, не зловживати алкогольними та наркотичними речовинами та мати постійне місце проживання. Однак усиновити дитину і не зіткнутися з вимаганням практично неможливо.

"Інтернати не завжди одразу віддають дітей батькам: пишуть неправильні діагнози, щоб їх довше не всиновлювали. Така практика застосовується, щоб залишити дитину для іноземців, які захочуть її усиновити", – впевнений фахівець.

Кожну довідку можна отримати набагато швидше, якщо її купити. Адже все набагато простіше, якщо люди готові за це заплатити, впевнені фахівці. За словами соціальної працівниці, яка є коучем на курсах з адаптації дитини до нових умов проживання, Юлії Малової, в цій системі нічого не зміниться, адже труднощі в тому, що люди на бюрократію скаржаться лише своїм родичам і друзям.

"Вони бояться, що це позначиться на їхній дитині, на тому, що процес затягнеться ще на більший термін або вони взагалі не зможуть її усиновити. Крім того, вони цього факту вимагання грошей довести не зможуть, бо все це проходить дуже конфіденційно, а гроші працівники служб отримують не в конверті, а, наприклад, купують каву у кав’ярні в будівлі цієї служби не за 25 гривень, а за 200 доларів, а бариста потім віддає гроші "кому потрібно", – поділилася історіями з життя своїх "студентів" Юлія Малова. 

Умови проживання

Синдром Дауна, ДЦП, різні інші дуже тяжкі захворювання – на жаль, в українських інтернатних установах більшість дітей мають складні діагнози. За словами ексомбудсмена з прав дитини Миколи Кулеби, інтернати фінансуються з розрахунку 10-15 тисяч на одну дитину на місяць, однак 90% цих коштів витрачають на комунальні послуги, потреби дитбудинку і на зарплати працівникам. Тож на лікування дитини, на одяг і харчування залишається мізер. 

"Коли ми прийшли знайомитися з Юлією, на дітях був жахливий рваний одяг, ніби його до цього носили 20 дітей. В самому приміщенні не було ремонту: обшарпані стіни, поламані ліжка, дірки у лінолеумі. Не було навіть камер відеоспостереження. Діти, яким років 12-15 – худорляві, голодні, мають дуже хворобливий вигляд", – розповіла Вікторія Лапчевська. 

Те, що в більшості інтернатів жахливі умови утримання, доводить і історія жінка зі США, яка всиновила вже трьох тяжкохворих дітей із України. У дівчинки Діани, яка потрапила в родину американки, – складна розумова відсталість та інвалідність. Вона потрапила у новий дім із пролежнями та гнійною інфекцією. Жінка каже, що дитина в інтернаті була дуже занедбаною, а також написала офіційні скарги на недогляд до всіх українських інстанцій, бо переживає, що інші діти у закладі в такому ж стані.

Інтернатні установи часто порівнюють із в'язницею. Діти майже ніколи не виходять за межі території. Єдине місце, куди вони їдуть із дитячого будинку – лікарня. Тому для адаптації в сім'ї може знадобитися багато часу.

Читайте також: Дівчинку із дитбудинку на Одещині всиновили у США, заклад потрапив у міжнародний скандал

В останні 2 роки кількість усиновлених дітей в Україні суттєво знизилася, зокрема це пов'язано з бюрократією і корупцією. Крім того, з боку держави немає жодної інформації чи освітніх кампаній про те, що усиновлення – це нормально, що ці діти нормальні і як всі інші потребують повноцінного життя в родині. За словами фахівців, в Україні вкрай необхідно налагодити весь процес усиновлення, який би перешкоджав відмиванню грошей і торгівлі дітьми. Не дарма у всьому світі вважається порушенням прав дитини, якщо країна не може реалізувати її право на проживання у сім'ї.