"Бити, вивозити потягами чи не звертати уваги?": інтерв'ю з Іриною Фаріон про методи боротьби з російськомовними

Після повномасштабного вторгнення мільйони українців добровільно відмовилися від російської мови, асоціюючи її з ворогом. Але є громадяни, які продовжують розмовляти російською, тому мовних скандалів в Україні побільшало. 

Коли це питання вирішиться та перестане бути дискусійним, в інтерв'ю Новини.LIVE розповіла професорка Ірина Фаріон.  

— Ірина Фаріон — це більше про боротьбу "за українську" чи "проти російської"?

— Російська для нас завжди була ворожа, бо основне завдання московитів — нацифікувати нас, тобто забрати нашу з вами мову. Тому, борючись за українську мову на своїй святій землі, неможливо не боротися проти московської мови. Це поняття невід'ємні та нероздільні. Богдану Хмельницькому належить гасло "Межі моєї мови — це межі моєї держави". Тому коли ти захищаєш межі держави, то захищаєш межі своєї мови.

— Ваш онук побив російськомовну дитину в садочку і за це вас розкритикували. А які методи боротьби у вас зі знайомими, які дозволяють собі російську?

— Сьогодні у нас літають ракети, ми сидимо під сиренами, а певна частина суспільства не говорить українською мовою. Ось мій онук приходить у дитячий садочок і чує російську мову, а в хаті він чує, що той, хто говорить російською — ворог. І дитина змушена захищати себе. 

Всіх критиків я посилаю за кораблем, їх критика мене не обходить. Мене обходить безпека українців і відчуття того, що вони панують у себе вдома. 

Мій онук не прийшов до польського садочка і не боровся там за українську мову, він прийшов у свій садочок. Наших дітей має оточувати лише українськомовне середовище.

Методи боротьби різні. Наприклад, щойно почалася широкомасштабна війна, в якій я ніколи не сумнівалася, я зініціювала на нашій кафедрі у Львівській політехніці курс з української мови. Але у викладачів вистачило часу це робити рівно до Великодня. Бо реально сподівання були на те, що ми закінчимо цю війну набагато швидше. Але я продовжую це робити далі, щопонеділка є прямі трансляції на моєму каналі. І я буду це робити доки ми реально не переможемо у цій боротьбі. Це один з моїх способів утвердження української мови.

— Майже рік повномасштабного вторгнення. Хтось перейшов на українську мову, а хтось — досі ні. Що з цими людьми робити? 

— А з ними нічого не треба робити. Важливо що робити з нами, як ми на це будемо реагувати. Є таке українське прислів'я, що горбатого могила не виправить. Не ми маємо робити щось з людьми, які досі говорять московською мовою і  ходять до церкви московського патріархату. Ми маємо зробити щось таке з собою, аби зупинити їхнє мракобєсіє, їхню очманілість, упоротість.

Як це зробити? Елементарно. Взяти приклад з цивілізованої держави Польщі. Якщо ти хочеш вступити у польський виш, то маєш знати польську мову. Щоб ти її добре знав, ти маєш навчатися польською мовою від дитячого садочка до останнього класу. Це називається соціальний ліфт. Натомість що в нас — ЗНО, відповідно до "прекрасного" мовного закону, недержавною мовою можна складати до 2030 року. І ми в результаті маємо ще одне сепаратистське середовище на Закарпатті. 

— Що ви маєте на увазі? 

В Берегові 67% дітей не могли скласти ЗНО з української мови. Вони преспокійно можуть складати математику угорською мовою. І тому Орбан (прем’єр Угорщини Віктор Орбан. — Ред.) себе так впевнено почуває. Всередині європейської унії сидить путін тільки з іншим прізвищем і весь час порушує мовне питання. І нещодавно представниця так званої угорської партії в обласній раді в Ужгороді намалювала карту з відрізаною частиною Закарпаття власне там, де в Берегові поряд з українським прапором висить угорський. Ось вам відповідь на запитання, що таке мова і соціальний ліфт. 

Якщо ми зробимо ЗНО винятково державною мовою, ми ліквідуємо ще одне осине гніздо Орбана, який виразно працює проти України. Він блокує всі рішення, які потребує Україна в контексті підтримки. Орбан не дає свою територію, через яку ми можемо отримувати зброю. 

Другий елемент соціального ліфту — робота. Коли ти йдеш до праці, то маєш володіти українською мовою. Натомість ми чуємо, що в Києві людині можуть відмовити у працевлаштуванні, якщо вона не знає московської мови. Російськомовних людей ми нічим не переконаємо, якщо їх досі не переконали ракети, геноцид московитів щодо нас. Але йдеться не про те, щоб ми їх переконували. Йдеться про те, щоб до влади обирали людей, які перестануть торгувати абсолютними цінностями. Не можна компромісити в питанні мови, церкви та історичної правди. Це поняття, зав'язані на любові. Це те, що живе у нашій величезній підсвідомості і почуттєвій сфері.

— Який найвпливовіший соціальний інститут у питанні українізації та дерусифікації? 

— Ми не вийшли з вами на національну модель розвитку мовного питання. Раніше у нас була колоніальна модель, ми підлягали під московську мову, тепер у нас ліберально-гібридна модель. Коли ми прийдемо до національної моделі я не знаю. Я не впевнена, що через війну ми зможемо розв'язати це питання. Тому що ці люди, які сьогодні представляють державу, у мовному питанні є дуже розбалансовані, нецілісні, залежні і слабкі. 

Якщо розглядати це в контексті закону, то є інститут уповноваженого з мовних питань, який представляє Тарас Кремінь. Він діє через стійкі механізми — штрафи. Якщо ти порушуєш букву закону і не говориш українською мовою, то платиш штраф. Закон було ухвалено у травні 2019 року, але стаття про штрафи набула чинності за три роки. 

Це означає, що державі 32 роки, але для того, щоб чиновник вивчив державну мову і спілкувався нею на рівні відповідного стандарту, йому дають аж три роки. Три роки, аби опанувати мову, якою говорив Тарас Шевченко. Мову святої землі, хліб з якої він їсть. Як це все називається? Це самозневага. Тому путін мав всі підстави нападати, бо тут живе якийсь дивний народ, або може просто "насєлєніє", яке не вміє захистити своєї мови. 

Ви щось подібне бачили у польському, чеському, словацькому законодавстві? Що зробили чехи після того, як Гітлер програв війну — так як неминуче програє путін, бо це реінкарнація Гітлера, це фашизм у найяскравішому вияві — вони всіх німецькомовних чехів і німців завантажили в поїзд і відправили на їхню історичну батьківщину. Все. Їх було понад 3,5 мільйони. Так чехи розв'язали своє мовне питання. 

— Ви думаєте, що наші політики зможуть дійти до такого радикального рішення —  садити російськомовних людей у поїзд і вивозити?

— Це не є радикальне рішення. Я вам наводжу історичний приклад. А що ж мали робити чехи після того, коли Гітлер їх знищував? Хіба це радикальність? Але взагалі радикальність це прекрасно. Тому що коли людина хвора і хірург каже, що можна вилікувати лише за допомогою ножа, то притомна людина погодиться, бо вона хоче жити.

Ми всі зараз використовуємо гасло "Слава Україні", а що це означає? А це означає, що ми реально своєю працею маємо прославити нашу державу. Тому я переживаю за своє здоров'я, бо в мене дуже багато планів, щоб показати, яка велика моя культура. Я пишаюся тим, що я належу до роду Тараса Шевченка, Романа Шухевича та Степана Бандери. Я маю внести свою лепту в прославу моєї землі.

Для мене моє національне его найважливіше. Я маю приїхати в Європу і сказати, що я нащадок української повстанської армії, яка ніколи не капітулювала. Ні-ко-ли. Гітлер капітулював, а УПА не капітулювала. Це головний інструментарій мене, як науковця, доводити цю українську надпотужну силу за надскладних історичних обставин. 

 — Який інструмент, на вашу думку, має кожен українець, щоб захищати українську?

— Є різні форми захисту. Але якщо ми на кожному кроці чуємо мову окупанта, то ми ж не можемо постійно перебувати у стані нервового зриву. Нам треба вижити, у нас багато роботи. То коли до вас говорять мовою окупанта — посміхайтеся і кажіть: "Не розумію".